Причини і форми прояву аутизму

       Якщо розглядати генетичні аспекти даного захворювання, то вони настільки складні, що часом зовсім не зрозуміло, воно викликано взаємодією декількох генів або це мутація в одному гені.

       Все-таки вчені-генетики виділяють деякі провокуючі фактори, які можуть призвести до того, що на світ з’являється аутист дитина:

1. Літній вік батька.
2. Країна, в якій народився малюк.
3. Маленька вага при народженні.
4. Недолік кисню під час пологів.
5. Недоношеність.
6. Деякі батьки вважають, що на розвиток захворювання можуть вплинути щеплення, але цей факт не доведений. Можливо, це просто збіг термінів вакцинації і прояву захворювання.
7. Вважають, що хлопчики частіше страждають від цього захворювання.
8. Вплив речовин, які викликають вроджені патології, які часто пов’язують з аутизмом.
9. Обтяжуючий вплив можуть надавати: розчинники, важкі метали, феноли, пестициди.
10. Перенесені під час вагітності інфекційні захворювання також можуть спровокувати розвиток аутизму.
11. Паління, вживання наркотичних засобів, алкоголю, як під час вагітності, так і до неї, що веде до пошкодження статевих гамет.

     Діти-аутисти народжуються з різних причин. І, як видно, їх безліч. Передбачити народження малюка з таким відхиленням у психічному розвитку практично неможливо. Тим більше, є ймовірність, що схильність до цього захворювання може і не реалізуватися. Тільки як гарантувати це з 100% упевненістю, ніхто не знає.

 Різні варіанти аутичної поведінки можуть формуватися повторно у дітей з важкими формами порушень мови і слуху. Важливе значення має клінічна диференціація різних форм аутичної поведінки стосовно кожної окремої дитини. Важливість цієї диференціації пояснюється ще і тим, що, як добре відомо, діти з аутичною поведінкою складають групу підвищеного ризику розвитку важкого психічного захворювання - дитячої шизофренії.

К.С. Лебединська та О.С. Нікольський виділяють чотири групи аутичних дітей з різними типами поведінки:

1. Перша група: відрізняється відсутністю мови, полювою поведінкою, майже повним відчуженим від світу, не демонструє вибірковості у контактах з оточуючим. Частина дітей починає говорити у ранньому віці, але потім мовлення поступово або в результаті стресу зникає. Внутрішнє комунікативне мовлення може розвиватися, але виявити його можливо лише після тривало знайомства з дитиною. Спостерігається страх звуків, дотику.

2. Друга група: неприйняття жодних контактів і змін, які не подобаються дитині. Активне прагнення зберегти постійність навколишнього середовища, комунікативних і мовленєвих форм. Мовлення скандоване. Основна проблема - екстремальна вибірковість. Побутові навики засвоюються важко, але міцно. Велика кількість рухових стереотипів. Невербальний інтелект може бути в нормі. Пасивний мовленєвий запас набагато ширший за активний, це проявляється у ситуаціях, коли дитині важливо, щоб її зрозуміли. Дуже чітко проявляються страхи, характер яких залежить від біографії кожної дитини.

Частина аутичних дітей 1 і 2 груп так і не починає говорити, батьки таких дітей, як правило, чують найбільш невтішні прогнози спеціалістів; розвиток дітей повільний, вони часто повертаються на його попередні фази. Для таких дітей найчастіше рекомендують поведінковий підхід (створення безлічі поведінкових стереотипних блоків), пи цьому звернення до особистості дитини, до її внутрішніх резервів залишається невиправдано рідкісним. 

 

  3. Третя група: виглядають дуже товариськими. Ці діти занурені в одну і ту ж справу, багато і добре говорять, але звертаються до абстрактного співрозмовника. Їм не потрібен зворотній контакт, вони різко прагнуть, щоб їх зрозуміли. Мовлення монологічне, словниковий запас багатий, мова являється для них ауто стимуляцією, а не джерелом інформації (при цьому стимулом часто виступає вербальна агресія - люблять говорити про те, що має для них негативне забарвлення). Для цих дітей важливі гострі відчуття, пов’язані із яскравою поведінкою дорослого, тому вони вдаються до провокацій. Такі діти вже можуть поставити собі ціль і добиватися її всіма можливими способами. Але пристосувати свої потреби до обставин, що змінюються, вони не вміють.

4. Четверта група: аутизм у найбільш легкій формі, діти схожі на заторможених, відсталих у психічному розвитку. Чутливі. Мовлення уповільнене. Легше встановлюють контакт очей. Здібності виражаються у менш стереотипній формі. Діти не створюють аутистичного захисту, автостимулюючих форм поведінки. Дуже залежні від емоційного контакту з близькими, від їх підтримки. Етапи розвитку максимально наближені до норми.